Мюррей Боуен (1913–1990), автор теорії сімейних систем, розробив генограму як інструмент дослідження родинної історії та взаємин між поколіннями. У межах системного підходу людина розглядається як частина ширшої емоційної системи, насамперед сім’ї. Поведінка, переживання та способи реагування окремого члена родини пов’язані з тим, як функціонує вся система.
Сім’я є складною структурою, яку не можна описати лише через особливості кожного з її членів. У ній формуються стійкі способи взаємодії, правила, ролі, союзи, конфлікти, замовчування та сімейні міфи. Частина цих процесів усвідомлюється, інша залишається прихованою, хоча продовжує впливати на життя родини.
Генограма допомагає побачити ці зв’язки та сформулювати припущення про те, як родинна система впливає на труднощі, з якими людина, пара або сім’я звертається по допомогу.
Які сімейні моделі передаються між поколіннями
Кожне покоління передає наступному родинні історії, традиції, цінності, уявлення про стосунки та способи поводження у складних ситуаціях. Ми можемо успадкувати зовнішні риси, але також засвоюємо певне ставлення до близькості, розлуки, конфліктів, успіху, грошей, хвороби, батьківства чи втрати.
Між поколіннями можуть повторюватися:
- способи вибору партнерів;
- подібні подружні конфлікти;
- емоційне дистанціювання;
- надмірна близькість і залежність;
- труднощі сепарації;
- сімейні таємниці;
- заміщення померлих або відсутніх членів сім’ї;
- схильність уникати певних тем;
- повторювані кризи, втрати чи розриви;
- способи реагування на тривогу і напруження.
У родині можуть також повторюватися психічні розлади, залежності, травматичні події або форми насильства. Генограма сама по собі не пояснює причини таких повторень, але допомагає побачити їх і дослідити можливі зв’язки.
Що таке генограма
За структурою генограма нагадує генеалогічне дерево, але містить значно більше інформації. Вона показує не лише склад сім’ї, шлюби, народження і смерті, а й характер взаємин між людьми, важливі життєві події, емоційні зв’язки та повторювані сімейні моделі.
Наприклад, зі звичайного родоводу ми можемо дізнатися, що двоє людей перебувають у шлюбі. Генограма дозволяє додати інформацію про те, що їхні стосунки конфліктні, дистанційовані, залежні, близькі або нестабільні.
До генограми можуть бути внесені не лише кровні родичі. Іноді важливими є прийомні батьки, колишні партнери, близькі друзі, опікуни або домашні тварини, якщо вони посідають значуще місце в емоційному житті людини чи родини.
Чому важливо досліджувати кілька поколінь
Найбільшу цінність має генограма, що охоплює щонайменше три покоління. Така схема дозволяє побачити, які події та форми взаємодії повторюються в родині. На ній можуть проявитися подібні сценарії партнерських стосунків, ранні втрати, розлучення, міграції, тривалі конфлікти, емоційна відсутність батьків, раннє дорослішання дітей або труднощі з відокремленням від батьківської сім’ї. Водночас генограма не є готовим поясненням долі людини. Вона лише окреслює простір можливих зв’язків. Одна й та сама подія може мати різне значення для різних членів сім’ї.
Тому в психотерапії важливими є не лише факти, а й те, як людина їх розуміє, що про них знає, що замовчує, які почуття з ними пов’язує і яке місце відводить собі у власній родинній історії.
Як створити генограму
Для побудови генограми використовують спеціальні символи. Вони дозволяють розмістити в одній схемі велику кількість інформації, зберігаючи її зрозумілою та структурованою.
Існують загальноприйняті позначення, проте терапевт може додавати власні символи й кольори. У такому разі необхідно створити ключ із поясненнями, особливо якщо до генограми планують повертатися надалі.
Позначення статі
Чоловіків зазвичай позначають квадратом, жінок – колом.
Як позначають сімейні стосунки
Шлюбні, партнерські та інші сімейні зв’язки зображають лініями різного типу. Традиційно чоловіка розташовують ліворуч, а жінку – праворуч.
Додаткові символи на лінії стосунків можуть позначати шлюб, спільне проживання, розлучення, розрив стосунків або повторне одруження.
Як відображають емоційні стосунки
Характер емоційного зв’язку також позначають спеціальними лініями. Вони можуть вказувати на близькість, конфлікт, дистанцію, залежність, відчуження, насильство або надмірне злиття.
Такі лінії можуть поєднувати будь-яких двох людей на генограмі. Для більшої наочності можна використовувати різні кольори.
Важливо не перевантажувати схему. Під час бесіди терапевт може з’ясувати характер багатьох стосунків, але на генограмі варто позначати насамперед ті зв’язки, які мають значення для актуального запиту та психотерапевтичної роботи.
Як позначають дітей і вагітності
Дітей розташовують під батьківською або партнерською лінією, зліва направо, від найстаршої дитини до наймолодшої.
На генограмі також можуть бути позначені:
- вагітності;
- викидні;
- переривання вагітності;
- мертвонароджені діти;
- усиновлення;
- прийомні діти;
- близнюки.
За потреби до схеми додають домашніх тварин, якщо вони відіграють важливу роль у родинній системі.
Як позначають смерть і вік
Смерть людини зазвичай позначають символом «Х» усередині кола або квадрата.
Поруч можна зазначити:
- рік народження;
- вік;
- рік смерті;
- причину смерті;
- обставини, які мали значення для сім’ї.
Додаткові позначення
До генограми можна вносити будь-яку інформацію, важливу для розуміння родинної історії та актуальної ситуації.
Окремими символами або кольорами можуть позначатися:
- психічні та соматичні захворювання;
- алкогольна чи наркотична залежність;
- міграція;
- війна;
- ув’язнення;
- насильство;
- травматичні події;
- професія;
- релігійна або культурна належність;
- значні втрати;
- розриви контактів;
- сімейні таємниці.
Якщо використовуються нестандартні позначення, до генограми варто додати пояснення.
Приклад генограми родини Зигмунда Фройда
Генограма родини Зигмунда Фройда дозволяє побачити особливе місце, яке він посідав у своїй сімейній системі.
Зигмунд Фройд був першою дитиною Якоба Фройда та його значно молодшої дружини Амалії. Від попереднього шлюбу Якоб уже мав двох дорослих синів, Емануеля і Філіпа. Через складність відомостей про можливий проміжний шлюб Якоба шлюб з Амалією в різних біографіях називають другим або третім.
Приблизно через рік після народження Зигмунда народився його брат Юліус, який помер ще немовлям. Після нього в сім’ї народилися п’ять дівчаток, а 1866 року, коли Зигмундові було майже десять, з’явився молодший брат Александр.
Дорослі єдинокровні брати Зигмунда оселилися в Манчестері, тому в ранньому дитинстві він певний час був єдиним сином у батьківському домі. Водночас його особливе становище визначалося передусім тим, що він був первістком і визнаним улюбленцем матері, яка називала його «золотим Зигі». Родина покладала на нього великі надії та створювала йому кращі умови для навчання.
У такій сімейній структурі дитина нерідко стає носієм значних надій, очікувань і фантазій дорослих. Це не визначає її майбутнє безпосередньо, але може впливати на формування ідентичності, амбіцій, відчуття особливої місії та стосунків із батьками.
Використання генограми у психотерапії
Під час перших зустрічей терапевт уважно слухає історію людини, пари або сім’ї та поступово наносить на генограму всіх значущих осіб, які з’являються в розповіді. Створення генограми не обмежується механічним збиранням фактів. Терапевт звертає увагу на те, як людина розповідає про свою сім’ю, кого згадує першими, про кого говорить мало, які події описує докладно, а які пропускає.
Значення можуть мати:
- паузи й суперечності в розповіді;
- невідомі факти;
- повторювані імена;
- сімейні секрети;
- ідеалізація або знецінення родичів;
- відсутність емоцій у розповіді про важкі події;
- різні версії однієї родинної історії.
Структура сім’ї та суб’єктивний зміст переживань досліджуються разом. Генограма стає основою для послідовного аналізу, а не статичною схемою, яку достатньо скласти один раз.
Яку інформацію дає генограма
Генограма може містити фактичні й відносно об’єктивовані дані: склад сім’ї, дати народження і смерті, шлюби, розлучення, хвороби, переїзди та інші події.
Водночас вона дозволяє досліджувати:
- історію психічних і соматичних захворювань у родині;
- способи вибору партнерів;
- комплементарні або дзеркальні шлюби;
- повторення конфліктів у різних поколіннях;
- родинні коаліції;
- емоційні розриви;
- заміщення втрачених членів сім’ї;
- процеси сепарації;
- розподіл сімейних ролей;
- способи реагування на кризи.
На основі генограми психотерапевт може сформулювати робочу гіпотезу про моделі, які впливають на те, як людина, пара або сім’я розв’язує практичні та емоційні завдання.
Розбіжності між членами сім’ї
Створення генограми може бути складним, оскільки члени однієї родини часто по-різному описують ті самі стосунки та події. Одна людина може вважати взаємини близькими, а інша переживати їх як контроль або залежність. Те, що для одного члена сім’ї є турботою, для іншого може бути втручанням. Навіть факти минулого можуть пам’ятатися і тлумачитися по-різному. Такі розбіжності не обов’язково потрібно одразу усувати. Вони можуть стати важливим матеріалом для психотерапії, допомогти членам сім’ї почути різні погляди та почати говорити про те, що раніше залишалося поза увагою.
Генограма може бути відправною точкою для подальшого дослідження та способом встановлення зв’язків між родинними подіями, стосунками і теперішніми труднощами. Робота з генограмою є важливою частиною сімейного консультування та психотерапії, але не замінює інших методів дослідження і терапевтичної роботи.
Література для подальшого вивчення
Для детальнішого ознайомлення з теорією сімейних систем і роботою з генограмами можна звернутися до таких видань:
- «Теорія сімейних систем Мюррея Боуена»;
- Бруно Гільденбранд, «Вступ до роботи з генограмою»;
- Флоренс Каслоу, «Генограма як проєктивна техніка в діагностиці та психотерапії»;
- Анн Анселін Шутценбергер, «Синдром предків. Трансгенераційні зв’язки, сімейні таємниці, синдром річниці, передавання травм і практичне використання геносоціограми».